Регулювання та настройка магнітофонів.
1. Установка магнітних головок по висоті без вимірювальних стрічок.
2. Установка магнітних головок паралельно площині руху стрічки.
3. Установка кута нахилу магнітних головок без вимірювільних стрічок.
4. Установка реверсивних магнітних головок.
6. Установка струму підмагнічування.
7. Контроль настройки магнітофонів.
8. Основні несправності магнітофонів.
1. Установка магнітних головок по висоті без вимірювальних стрічок
Установка магнітних головок (блоків головок) по висоті потрібно тільки в катушковому магнітофоні. При двухдоріжковому запису, як правило, достатньо так встановити універсальну головку, щоб верхній край осердя збігався з базовим краєм стрічки на робочому ходу. Осердя головки стирання, повинно виступати над базовим краєм стрічки на 0,05-0,1 мм.
При чотирьохдоріжковому запису візуальна встановка блоків головок по висоті недостатьня, і її треба обов'язково перевірити. Для цього на всіх чотирьох доріжках роблять запис із частотою 400-1000 Гц і проявляють її в суспензії порошку карбонільного заліза (3г) та спирту (100г). Стрічку з записом занурюють на 10-15с у суспензію, виймають і дають висохнути. Після висихання частки карбонільного заліза проявлять доріжки запису. При правильному встановленні блока головок по висоті краї доріжок повинні бути чітко обкреслені. Край верхньої доріжки повинний збігатися з базовим краєм стрічки, а самі доріжки і проміжки між ними повинні бути однаковими і розташовані симетрично. Досягають цього за допомогою регулювальних гвинтів площадки, на якій установлений блок головок, розташованих попереду і позаду блока, причому обидва гвинти треба повертати в одну сторону і на однаковий кут.
Перевірка встановки стираючої головки може бути зроблена так. Спочатку по всій ширині стрічки записують сигнал із частотою 400-1000 Гц. Потім його стирають на всіх доріжках. Після проявлення такої стрічки в суспензії порошку карбонільного заліза повинні чітко позначитися нестерті проміжки між доріжками, розташовані симетрично.
У касетному магнітофоні головки або блоки головок установлюють по висоті так, щоб при їхньому переміщенні в касету стрічка вільно входила в направляючі штирі, не чипляючи їх і не зминаючись, а самі головки (блоки головок) не чіплялись за касету.
2 Установка магнітних головок паралельно площині руху стрічки
Установка робочої поверхні магнітних головок (блоків головок) паралельно площини стрічки простіше зробити за допомогою безбарвного або білого ракорда. Нa відключений від джерела живлення магнітофон ставлять катушки з приклеєним до стрічки ракордом. Потім, злегка змочивши робочу поверхню головки (блока головок), натягають стрічку і плавно переводять СПМ із стану «Стоп» у стан «Робочий хід». Якщо торкання ракорда робочої поверхні буде відзначено одночасно по всій ширині стрічки, робоча поверхня головки (блока головок) установлена вірно і їхні площини збігаються. У противному випадку буде відзначене торкання ракорда або вгорі, або наспаді робочої поверхні.
Для касетних магнітофонів цей спосіб не підходить. Тут може бути використаний інший метод, який полягає в тому, що на робочу поверхню головки (блока головок) наносять чорнила від авторучки (їх головною складовою частиною є розведений гліцерін у спирту) і після висихання чорнил стирають стрічкою, що рухається.
Рисунок 1– Зони контакту робочої поверхні головки з стрічкою при різному встановленні її по відношенню до площини стрічки
При вірному встановленні головки (блока головок) зона контакту стане чітко обкреслена, а її вид буде подібний зображеному на рис. 1, а. Якщо головка (блок головок) нахилена вперед, то зона контакту прийме вид зображений на рис.1, б. Якщо ж головка (блок головок) буде нахилена назад, зона контакту буде подібна зображеної на рис. 1, в. Головки регулюють за допомогою прокладок (шайб), а блоки головок – поворотом гвинтів, розташованих спереду і позаду блока, у різні сторони. Цей же спосіб може бути використаний і в катушковому магнітофоні.
Регулювання положення робочої поверхні головки (блока головок) можуть порушити регулювання по висоті, після закінчення цієї операції треба знову перевірити встановку по висоті і у випадку потреби підстроїти.
3 Установка кута нахилу магнітних головок без вимірювільних стрічок
У залежності від призначення головок розрізняють і способи їх регулювання. Якщо в магнітофоні встановлена головка відтворення (ГВ) положення її робочого зазора має значення тільки при обміні фонограмами. У противному випадку велика точність встановки робочого зазора ГВ не потрібна, тому що при запису і відтворенні положення ГВ не змінюється і може бути відрегульоване по запису з яскраво вираженими верхніми звуковими частотами, наприклад, при відтворенні симфонічної або джазової музики по найкращому звучанню верхніх частот.
Для забезпечення сумісності фонограм кут нахилу робочого зазора нормований в залежності від ширини доріжки запису і не повинний перевищувати ±5' при дводоріжковому запису на катушковому магнітофоні, ±8' – при чотирьохдоріжковому запису, ±6' – при дводоріжковому запису на касетному магнітофоні і ±10'– при чотирьохдоріжковому стереозапису.
Попереднє регулювання ГВ можна робити по фонограмі. Потім на магнітофон ставлять стрічку того типу, на роботу, із яким магнітофон розрахований. При регулюванні ГВ катушкового магнітофона бажано використовувати стрічку типу CrO2. На цю стрічку при швидкості 19,05 см/с роблять запис із частотою 12-15 кГц або 8-10 кГц при швидкості 9,53 см/с. Рівень запису повинний бути максимальним. Перевірку рівня і форми сигналу роблять на лінійному виході за допомогою мілівольтметра та осцилографа.
При відтворенні запису помічають становище шлица регулювального гвинта, за допомогою якого встановлюють нахил робочого зазора головки. Він розташований збоку від головки. Після цього стрічку перевертають таким чином, щоб до головки вона була не робочим шаром, а основою. При такому відтворенні запису варто підстроїти стан робочого зазора по максимуму сигналу на лінійному виході, помітивши при цьому, на який кут повернений шліц регулювального гвинта. Щоб поставити робочий зазор ГВ строго перпендикулярно напрямку руху стрічки, треба повернути регулювальний гвинт в обернену сторону на половину поміченого кута. Так роблять пока при прямому й оберненому відтворенні зробленої щораз наново запису відпадає необхідність у повороті регулювального гвинта.
При окремих головки відтворення та головки запису (ГЗ) спочатку регулюють стан робочого зазора ГВ, підключивши її на час запису до підсилювача запису (ПЗ) замість ГЗ і зменшивши струм підмагнічування. Коли ГВ відрегульована, її лишають підключиною до підсилювача відтоврення (ПВ), до ПЗ підключають ГЗ і, подав на вхід ПЗ сигнал, регулюють стан робочого зазора ГЗ по максимуму напруги на виході ПВ (лінійному виході).
Останнім регулюють положення головки стирання (ГС). При цьому на стрічку записують сигнал із частотою 1-2 кГц і з рівнем на 4-6 дБ більше номінального. Далі стирають записані сигнали і на слух (або за допомогою мілівольтметра) визначають стан робочого зазора ГС, при якому стертий сигнал не чутний на відстані 0,5 м від магнітофона або має найменше значення при перевірці мікровольтметром.
Регулювання робочого зазору головок касетного магнітофона таким способом має деякі труднощі. Тому буває достатньо встановити робочий зазор ГВ, а ГС відрегулювати на слух по мінімумі стертого сигналу.
При двухдоріжковому запису регулювання робочого зазора ГС настільки грубий, що не потребує точної встановки. У цьому випадку цілком достатньо встановити робочий зазор ГС у середину кута обхвату головки стрічкою і виставити її робочий зазор на слух по мінімумі чутності сигналу.
4 Установка реверсивних магнітних головок
Для регулювання по висоті реверсивних магнітних головок призначені спеціальні регулювальні стрічки, наприклад А-ВЕХ SCC-1659. На їх поверхні нанесено дві розділові лінії. Необхідно:
1. Встановити в касетоприймач касету з магнітною стрічкою. Включити режим відтворення в прямому напряму і регулюванням гвинтів F і F' (рис. 2) добитися, щоб лінія А (рис. 3, а) знаходилася посередині між робочими зазорами головки.
2. Включити режим відтворення в реверсивному напрямку. При цьому магнітна головка переміститься щодо магнітної стрічки. Регулюванням гвинтів R і R' (рис. 2) добитися, щоб лінія В (рис. 3, б) знаходилася посередині між робочими зазорами головки.
3. Проконтролювати положення магнітної головки при відтворенні в прямому напрямку.
Рисунок 2 – Розташування регулювальних гвинтів магнітної головки
Рисунок 3 – Регулювання положення магнітної головки по висоті в прямому (а) і реверсивному (б) напрямах
Перевірка і регулювання кутового положення магнітних головок
Для перевірки і регулювання кутового положення реверсивних магнітних головок необхідно провести такі дії:
1. Підключити до лінійного виходу або виходу ПНЧ магнітофона вольтметр або осцилограф. Регулятор вихідного рівня встановити в положення максимальної гучності.
2. Включити на відтворення в прямому напрямі тестову магнітну стрічку із записом сигналу з частотою 10 кГц (8 кГц або 12,5 кГц). Обертанням регулювального гвинта F головки відтворення (рис. 2) добитися максимуму сигналів стереофонічних каналів у вказаних точках. При цьому сигнали правого і лівого каналів повинні бути однаковими. Якщо максимуми не співпадають, допускається установка середнього положення гвинтів, при якому відносне зниження рівнів сигналів в каналах складає 1 дБ| (рис. 4).
3. Включити реверсивний режим роботи і провести аналогічне регулювання головки гвинтом R (рис. 2). У даному випадку після включення режиму відтворення необхідно почекати якийсь час перед початком регулювання, щоб усунути зсув магнітної стрічки в касеті, що виникає при перемиканні напряму руху.
4. Перевірити величину фазового зсуву між сигналами в каналах. Перевірку зручно проводити за допомогою двопроменевого осцилографа або по фігурах Ліссажу (за наявності у осцилографа входу X). Структурна схема установки для останнього випадку показана на рис. 5, а вид фігур Ліссажу для різних значень фазового зсуву – на рис. 6. Положення магнітних головок відрегульоване задовільно, якщо значення виміряного фазового зсуву слабо відхиляється від нульового. Вважається допустимим зсув порядку 30-40°.
5. Після регулювання гвинти головок слід закріпити фарбою.
Рисунок 4 – Регулювання кутового положення магнітних головок
Рисунок 5 – Структурна схема установки для вимірювання фазового зсуву по фігурах Ліссажу
Рисунок 6 – Фігури Ліссажу для різних значень фазового зсуву
Як зразковий береться промисловий магнітофон, струм запису якого приймається за номінальний. На промисловому магнітофоні робиться запис з номінальним рівнем та частотою 1000 або 400 Гц (у залежності від швидкості стрічки). Зроблений запис відтворюється на тому ж магнітофоні і по мілівольтметру, підключеному до лінійного виходу, вимірюється напруга. При запису регулятор рівня повинний знаходитися в стані максимального підсилення, а встановка рівня запису (0 дБ) роблять зміною вихідної напруги від звукового генератора. Якщо магнітофон має регулятор, який працює як при запису, так і при відтворенні, він в обох випадках повинний знаходитися в стані максимального підсилення. Проте, коли при відтворенні спостерігається обмеження сигналу, регулятор варто поставити в положення, при якому обмеження відсутнє і при такому стані робити запис і відтворення фонограми.
Зроблений таким способом зразковий запис і буде служити свого роду вимірювальною стрічкою для перевірки магнітофонів. Катушку (касету) із зразковим записом відтворюють на магнітофоні, що перевіряється, і по мілівольтметру, підключеному до лінійного виходу, визначають, чи відповідає вихідна напруга перевіряємого магнітофона напрузі на лінійному виході промислового. Якщо вони відрізняється більш ніж на ±1,5 дБ, струм запису необхідно підстроїти. Для цього до магнітофона підключають звуковий генератор (ЗГ), регулятор рівня запису переводять у стан максимального підсилення і роблять ряд записів, подаючи від ЗГ різноманітну напругу. Коли буде знайдена вихідна напруга від ЗГ, при якому на лінійному виході розвивається та напруга, що і при відтворенні зразкового запису, магнітофон переводять у режим запису, від ЗГ подають знайдену напругу і встановлюють показання індикатора, що відповідають номінальному рівню запису (0 дБ).
Регулювання магнітофона треба робити на тійже стрічці, на якій зроблений зразковий запис. При цьому треба враховувати, що для котушкових магнітофонів, що мають швидкість стрічки 19,05 см/с, встановка струму запису на цій швидкості ведеться на частоті 1000 Гц. В всіх інших випадках частота запису повинний бути 400 Гц. Коли магнітофон має декілька швидкостей руху стрічки, встановка струму запису виконується тільки на найбільшої швидкості. Якщо немає можливості зробити зразковий запис, струм запису можна встановити за коефіцієнтом нелінійних спотворень на лінійному виході, який не повинний перевищувати 2%. Для цього на магнітофоні записують фонограму з частотою запису 400 Гц і таким рівнем, при якому коефіцієнт нелінійних спотворень був би не вище 2%. Якщо магнітофон має загальний регулятор, то його стан під час запису фонограми і її відтворення змінюватися не повинно.
Струм запису залежить і від струму підмагнічування. Тому, якщо встановка струму запису роблять для довго працюючого магнітофона, головки якого мають вироботку, спочатку встановлюють струм підмагнічування по найбільшій віддачі стрічки, а лише потім струм запису. Обидві ці операції обов'язково роблять на одній стрічці.
6 Установка струму підмагнічування.
Оптимізацію струму підмагнічування здійснюють для забезпечення робочого діапазону частот для різних стрічок, а сам струм підмагнічування змінюється при цьому в невеличких межах і вплинути на рівень запису не може.
Відповідно до ГОСТ 21402.0-75 установка струму підмагнічування роблять за найбільшою віддачею (максимуму вихідної напруги) стрічки на частоті 1 кГц. Проте максимум віддачі на цій частоті визначити важко через невелику його зміну при значній зміні струму підмагнічування. Тому для побутової апаратури допускається струм підмагнічування встановлювати на частоті 6,3 кГц.
Якщо магнітофон має наскрізний канал, то установка струму підмагнічування помітно спрощуються. У цьому випадку на вхід магнітофона, що працює в режимі запису, від ЗГ подають частоту 6,3 кГц і по мілівольтметру, підключеному до лінійного виходу, знаходять максимум вихідної напруги при зміні струму підмагнічування. Знайшовши цей максимум, збільшують струм підмагнічування доти, поки вихідна напруга не зменшиться на 3 дБ. Це і буде номінальний струм підмагнічування. Якщо магнітофон має універсальний підсилювач, то знаходження максимуму віддачі і номінального струму підмагнічування виконують шляхом пробних записів при різному струму підмагнічування, що також треба контролювати за допомогою мілівольтметра на резисторі опором 1-10 Ом, який включається послідовно з ГЗ або ГВ. Ці виміри і служать для установки номінального струму підмагнічування.
Більшість магнітофонів мають у колі струму запису LC-фільтр, що перешкоджає проникненню струму підмагнічування в підсилювач. Перед установкою струму підмагнічування цей фільтр обов'язково повинний бути настроєний на частоту генератора стирання/підмагнічування по мінімуму напруги після цього фільтра.
7 Контроль настройки магнітофонів
Установка магнітних головок по висоті в котушкових магнітофонах.
Для цього на магнітофон, що перевіряється, встановлюємо вимірювальну стрічку 6ЛИТ4.ЧВН-90 й вмикаємо частину по доріжці 1. При цьому вірне положення доріжок 2,3,4, повинно забезпечуватись конструктивно. При відтворенні сигналограми частини В (спостерігають в лівому каналі) на екрані осцилографа буде зображення, що відповідає наведеному на рис. 7. По сигналограмам відміток виконують установку головок відносно магнітної стрічки по висоті. Наявність тільки однієї осцилограми, відмітки 8 вказує про вірне встановлення головки. Якщо головка встановлена нижче потрібного рівня, зліва від сигналограми відмітки 12 з‘явиться сигналограма відмітки 8. Якщо головка встановлена вище потрібного рівня сигналограми відміток 9 та 8 на екрані осцилографа відсутні .
Установка по висоті магнітних головок в касетних магнітофонах.
Забезпечується конструктивно. Перевірити її можливо, спостерігаючи проходження стрічки між напрямними. Стрічка повинна бути розташована так, щоб вона злегка торкалась краєм однієї з направляючих частин та край її не заминався.
Установка кута нахилу робочих зазорів магнітних головок.
У котушкових магнітофонах вона здійснюється з допомогою частини Н вимірювальної стрічки 6ЛИТ4.ЧВН-90 по доріжці 3. При відтворенні сигналограми частини Н (правий канал) на екрані осцилографа буде зображення, що приведеному на рис. 8 (головка встановлена рівно).
Кут нахилу головки знаходиться в межах заданого допуску, якщо амплітуда сигналограми відмітки 11 (А11) не перевищує амплітуди сигналограми відмітки 10 (А10) або 12 (А12). Якщо А10 < А11 < А12 або А10>А11>А12, то кут перекосу перевищує допустимі межі. При регулюванні необхідно досягнути умов: А11<А10, А11<А12, А10 = А12. Вірне положення головок відповідає мінімальному значенню А11.
Установка кута нахилу робочого зазору магнітних головок в монофонічних касетних магнітофонах проводиться з допомогою вимірювальної стрічки 3ЛИТ1.Ч4-120 (рис. 9). При відтворенні сигналограми лівим та правим каналами на екрані осцилографа буде зображення, що наведене на рис. 9. Установку кута нахилу проводять по максимальній амплітуді сигналограми відмітки, що відповідає верхній робочій частоті.
Рисунок 7 – Осцилограми доріжки “1-4” при відтворенні вимірювальної стрічки 6ЛИТ4.ЧВН-90: а) нормально; б) низько; в) високо.
Рисунок 8 – Осцилограми “3-2” на екрані осцилографа при відтворенні вимірювальної стрічки 6ЛИТ4.ЧВН-90 (3ЛИТ2ЧН.4-120): а) нахилу немає; б), в) кут нахилу більше допустимого; г), д) кут нахилу максимально допустимий.
Рисунок 9 – Вигляд сигналограми вимірювальної стрічки 3ЛИТ1.Ч4-120.
Регулювання положення записуючої головки.
У котушкових магнітофонах для цього застосовують такий метод: від‘єднують головку від підсилювача запису та під‘єднують до підсилювача відтворення. Далі проводять регулювання з допомогою вимірювальної стрічки. Слід пам‘ятати, що після подібного регулювання магнітну головки слід додатково розмагнітити щоб не погіршити співвідношення сигнал/шум.
Після того, як була проведена установка магнітних головок та правильність роботи СПМ приступають до вимірювання основних параметрів магнітофона.
Середнє відхилення від нормальної швидкості
Вимірюють з допомогою цифрового частотоміра при відтворенні сигналограми вимірювальної стрічки для вимірювання детонації. Результат вимірюють по формулі:
*100%, Vx=Vн*f/f0
,
де DV – середнє відхилення швидкості від номінального значення, %; f – виміряна на магнітофоні частота вихідного сигналу, f0 – частота запису вимірювальної стрічки (3150 Гц ± 1%).
При відсутності частотоміра або вимірювальної стрічки середнє відхилення швидкості вимірюють за допомогою відрізка стрічки певної довжини та секундоміра. Довжина вимірювальної стрічки L (см), вибирають з умов часу його проходження T , але повинно бути не менше 100с (1000с).
Час початку або закінчення проходження відрізка стрічки визначають візуально по відміткам, нанесеним на стрічки або на слух при відтворенні записаних на стрічку сигналів, як середнє арифметичне п‘яти замірів.
Середнє відхилення від номінальної швидкості визначається за формулою:
DV = 
,
де V0 – номінальна швидкість руху стрічки, см/с.
Напруга на лінійному виході.
Визначається при відтворенні вимірювальної стрічки для вимірювання напруги на лінійному виході.
Зважене значення детонації.
Його вимірюють “детонометром” на початку та в кінці повної котушки або касети при відтворенні відповідної вимірювальної стрічки. При відсутності вимірювальної стрічки для магнітофонів та 1-групи складності перевірка детонації допускається шляхом запису на випробувальному магнітофоні синусоїдального сигналу з частотою (315 ±31,51 Гц). Нестабільність генератора не більше 10-3 та послідуючого відтворення на тому ж магнітофоні. При цьому за результат приймається середнє арифметичне значення п‘яти вимірювань на цьому магнітофоні. Викиди з‘являються не частіше одного разу в 10с не враховуються.
Коефіцієнт третьої гармоніки.
Його вимірюють подаючи на вхід напругу з номінальним рівнем частоти 315/1000/Гц. Запис здійснюється при нормальному показі індикатора рівня запису. Відтворюють оптимальну сигналограму та вимірюють коефіцієнт третьої гармоніки вимірювача нелінійних спотворень.
Синфазність вихідних сигналів.
Цей показник контролюють при відтворенні на випробувальному магнітофоні вимірювальної стрічки для вимірювання напруги на лінійному виході (частина стрічки з індексом “УС”). При цьому, перевірку виконують з допомогою осцилографа, а при його відсутності використовують схему суматора, що наведена на рис. 10.
Рисунок 10 – Схема підключення вольтметра для перевірки синфазності вихідних сигналів стереофонічного магнітофона.
По черзі вимірюють напругу мілівольтметром на резисторі R3, спочатку лівого а потім правого каналів. Якщо сигнали синфазні, то при одночасному відтворенні обох каналів мілівольтметр покаже сумарну напругу. Якщо сигнали несинфазні, то мілівольтметр покаже напругу менше сумарної напруги. В цьому випадку необхідно перевірити розпайки універсальної (відтворювальної) магнітної головки.
Відношення сигналу до стертого сигналу.
Вимірюють його, коли на вхід магнітофона подають номінальну напругу з частотою 1 кГц. Регулятором рівня запису встановлюють рівень запису, при якому забезпечується коефіцієнт третьої гармоніки або 3% та здійснюють запис, не змінюючи положення регулятора рівня запису.
Далі стрічку перемотують до середини записаної ділянки і виконують стирання запису. Стирання проводиться вмиканням магнітофона в режим “Запис”, без подачі сигналу на його вхід при мінімальному рівні підсилення запису. Після стирання вимірюють напругу, при відтворенні стертої частини стрічки. Результатом вимірювання є відношення напруг сигналу та стертої частини сигналу.
8 Основні несправності магнітофонів
Магнітофон зовсім не працює. – Перегорів запобіжник, обрив загального проводу блоку живлення, згоріли з’єднуючі дроти або провідники друкованої плати.
Стрічка не транспортується, контрольна лампочка світиться. – Пасик приводу не натягнутий або зіскочив з валу, вискочив установочний гвинт валу, затвердів привід ведучого валу, пошкоджені провідники кола живлення електродвигуна.
Небажана низькочастотна детонація або вібрація при відтворені. – Необхідно змастити і почистити СПМ, дефектна стрічка або касета, дефектний або жирний ведучий вал, не натягнутий або дефектний пасик, дефектний або затвердів притискний ролик, «лисі» ділянки на притискному ролику, пружина втратила пружність, висохла або затверділа змазка підшипника приводного вала, несправний каскад регулювання швидкості.
Ненормальний механічний і ( або ) електричний шум. – Перевірте головку відтворення і головку стирання та підмагнічування, дефекти на самій касеті, зношені підшипники електродвигуна, заїдає ведучий вал, електродвигун має дефекти.
Слабкий або нульовий рівень звукового виходу з однієї або зі всіх доріжок. – Несправна акустична система, дефект стрічки, несправні деталі в підсилювачі, дефектна або не відрегульована магнітна головка, слабка напруга елементів живлення ( якщо магнітофон працює від батарейок ).
Перехресні спотворення між доріжками стрічки. – Не відрегульована висота установки головки, дефектна стрічка, сторонні предмети в віконці касети, несправний кулачковий механізм.
Погана характеристика на високих частотах. – Перевірте головку на відкладення окисів на ній, головка надто зношена або погано відрегульована відносно стрічки, несправності деталей підсилювача.
Іноді автоматично міняються доріжки. – Коло соленоїда короткозамкнуте або розірване, можливо несправна собачка, пошкоджений кулачковий механізм, розрив або коротке замикання обмоток соленоїда, короткозамкнутий або розірваний багатопозиційний перемикач.
Спотворений звук. – Пошкоджений гучномовець, дефектна стрічка, несправності деталей підсилювача, відхилення постійної напруги живлення, надмірна напруга блоку живлення, несправне з’єднання з гучномовцем.
Звуковий сигнал розбалансований. – Регулятор балансу потребує регулювання, несправність магнітної головки, не відрегульована висота головки.
Транспортування стрічки уповільнюється. – Заїдає маховик, прослизає пасик, зношення або недостатньо змазки підшипника ведучого валу, на пасик або на привід ведучого валу потрапило масло, несправний двигун, розбитий шків.