Регулювання та ремонт радіоприймальних пристроїв

1 Послідовність регулювання радіоприймача

2 Контроль параметрів радіоприймача

3 Методи діагностики працездатності радіоприймача

1 Послідовність регулювання радіоприймача

Послідовність регулювання радіоприймача така: джерело електроживлення, низькочастотний тракт, високочастотний тракт.

Низькочастотний тракт перевіряють в трьох точках у робочому діапазоні частот. Коефіцієнт підсилення визначають на частоті 1000 Гц. Для цього використовують генератор звукової частоти (ЗГ), що підключається до входу ПНЧ, і індикатор виходу (ІВ), що підключається до навантаження ПНЧ.

Правильно зібраний детекторний каскад працює відразу. Для перевірки на його вхід подають модульований сигнал fпp із генератора стандартних сигналів (ГСС). При цьому частота модуляції дорівнює 1000 (400) Гц, глибина модуляції 0,3, на виході ПНЧ чути звуковий сигнал частотою 1000 Гц. Його амплітуда контролюється індикатором виходу ІВ.

Рисунок 1 – Функціональна схема радіоприймача

При перевірці високочастотного тракту виключають дію АРП (з’єднують конденсатор фільтра АРП на загальну шину) і дію гетеродина Г (паралельно коливальному контуру L6, С7, C8, С9 підключають конденсатор ємністю – 0,01...0,1 мкФ).

Настроювання каскадів ППЧ починають з останнього контуру L12, C15, контур L11,C14 шунтують резистором із метою винятку його впливу при визначенні максимуму при настроюванні в резонанс. Далі, відключають шунтувальний резистор, настроюють контур L11 C14. Так по черзі настроюють усі контури проміжної частоти. При настройці першого контуру ППЧ L7,С10 сигнал подають на вхід підсилювального елемента змішувача ЗМ.

Після настроювання каскадів ППЧ приступають до регулювання контурів гетеродина й ПВЧ. Перевіривши генерацію у всьому діапазоні частот, приступають до настроювання контурів гетеродина. Щоб приймач приймав задану частоту (задану радіостанцію), частота його гетеродина повинна перевищувати частоту сигналу на значення проміжної частоти. Тому між частотами настроювання гетеродинних вхідних і вихідних ПВЧ контурів повинне виконуватися співвідношення

fгет – fс = fпр

Ця рівність – необхідна умова точного спряження. Якщо вхідні і вихідні контури ПВЧ будуть настроєні на іншу частоту, то корисний сигнал послабляється. Проте точне спряження у всьому діапазоні неможливе через розходження перекриття по частоті контурів ПВЧ і контурів гетеродина.

Спряження в одній точці fср здійснюють подачею на вхід приймача сигналу даної частоти, а вказівник настроювання встановлюють на дану частоту по шкалі радіоприймача. Контур гетеродина настроюють по індикаторі виходу (обертанням осердя котушки або підстроювального конденсатора). Потім на цю середню частоту настроюють контур на вході змішувача (вихідний контур ПВЧ) і вхідний контур ПВЧ по максимуму показань індикатора виходу.

Спряження в двох точках роблять у такій послідовності. На вхід радіоприймача подають від генератора стандартних сигналів модульовану (частота модуляції 1000 Гц, глибина 0,3) частоту f1. Вказівник настройки приймача встановлюють на цю ж частоту, конденсатор змінної ємності при цьому знаходиться в становищі Сmin. Регулюванням Спар домагаються максимуму показань на індикаторі виходу. Далі, не змінюючи стан конденсатора, настроюють контури ПВЧ (вихідний, вхідний) по максимуму показів ІВ. Після настроювання на початку діапазону, переходять до настроювання в його кінці. Вказівник приймача встановлюють у положення, що відповідає значенню ємності конденсатора змінної ємності Сmax. Регулюванням індуктивності контуру гетеродина (обертанням його осердя) домагаються максимуму показань індикатора виходу. Потім, не змінюючи настройку, настроюють контури ПВЧ. Після цього ще разом перевіряють настроювання контурів на початку діапазону. При необхідності їх настроюють за наведеною вище методикою.

Спряження в трьох точках можна проводити, використовуючи метод двох або трьох частот. За основу методу двох частот прийнято дві частоти точного спряження верхня f2 і нижня f1 і ємність конденсатора, який виконує спряження. Настроювання полягає в послідовному наближенні шляхом підбору (регулювання) значень ємності Спар і індуктивності контуру гетеродина L. Спряження на середній частоті fcp утворюється автоматично. Послідовність настроювання в цьому випадку така ж, як і при спряженні у двох точках.

За основу методу трьох частот прийнято три частоти спряження: нижня f1 (наприкінці діапазону), середня fcp і верхня f2 (на початку діапазону). Настроювання полягає в послідовному підборі параметрів контуру гетеродина Спос, Спар, L. Конденсатор Спар робить найбільший вплив у високочастотній частині діапазону (f2 або fmax), тому, регулюючи його, настроюють контур гетеродина на необхідну частоту. За допомогою конденсатора Спос настроюють низькочастотний кінець діапазону (f1 або fmin). На закінчення, змінюючи індуктивність гетеродина L (обертанням осердя), домагаються точного спряження в середині діапазону fcp. Метод настроювання доцільно застосовувати після настроювання високочастотних контурів радіоприймача і при наявності в ньому шкали настроювання.

При настроюванні високочастотних контурів як індикатор настроювання використовують високочастотний ламповий вольтметр, підключений до колектора (аноду) змішувача. Контур гетеродина при цьому повинний бути закорочений конденсатором ємності 0,01–0,1 мкФ.

2 Контроль параметрів радіоприймача

Чутливість починають визначати з вимірювання рівня власних шумів приймача. Для цього встановлюють регулятори підсилення і ширини пропускання в положення, що відповідає максимальному підсиленню і максимальній ширині пропускання. Послідовність вимірювань така. За максимальними показами індикатора виходу приймач настроюють на частоту сигналу генератора, потім зміною вихідного рівня сигналу генератора отримають на виході приймача показань індикатора, відповідних заданій вихідної потужності. Після цього виключають модуляцію сигналу на генераторі і вимірюють вихідну напругу на виході приймача, тобто вимірюють напругу шумів приймача при прийомі несучої і визначають відношення сигнал/ шум, який рівний відношенню вихідної напруги не модульованого сигналу Uc генератора до вихідної напруги шумів Uш на виході приймача.

Якщо більше заданого значення, то чутливість визначають таким чином. Регулятор гучності встановлюють у максимальне положення, регулятор смуги пропускання – у положення максимальної ширини. Регулюванням вихідного рівня модульованого сигналу генератора ВЧ домагаються показань індикатора виходу, які відповідають заданої потужності. Значення вихідної напруги генератора чисельно буде рівно значенню чутливості приймача.

Якщо менше заданого значення, то регулюванням регулятора гучності встановлюють напругу шумів на виході, у задане число разом менше напруги сигналу. Потім включають модуляцію сигналу і регулюванням його рівня домагаються на виході приймача показів, які відповідають заданій потужності. Отримане значення вихідної напруги генератора чисельно дорівнює значенню чутливості приймача.

Після перевірки чутливості перевіряють вибірність (селективність) радіоприймача.

При перевірці вибірності по сусідньому каналі Sск частота випробувального сигналу повинна відрізнятися на ± 10 кГц від частоти настроювання, при перевірці вибірності по дзеркальному каналі Sзк – на 2fпр і для перевірки по проміжній частоті Sпр – на fпр.

При вимірюванні вибірності по сусідньому каналі Sск спочатку вимірюють чутливість по заданій частоті Uп, потім, не змінюючи частоти настроювання приймача, змінюють частоту сигналу на 10 кГц і регулюванням його рівня домагаються значення вихідної напруги приймача, що відповідають заданій вихідній потужності. Значення вихідної напруги генератора чисельно дорівнює чутливості по сусідньому каналі Uск. Вибірність за сусіднім каналом дорівнює:

При вимірюванні вибірності по дзеркальному каналу Sзк спочатку вимірюють чутливість по заданій частоті Uп, потім, не змінюючи частоти настроювання приймача, змінюють частоту генератора на 2fпр і вимірюють чутливість по дзеркальному каналі Uзк. Вибірність за дзеркальним каналом дорівнює:

Вибірність по дзеркальному каналу звичайно перевіряють на тих же частотах, що і вибірність по сусідньому каналу. Але при цьому необхідно мати на увазі, що найгірша вибірність по дзеркальному каналі припадає на більш високочастотну ділянку діапазону, що обумовлюється погіршенням добротності контурів із збільшенням частоти.

Після вимірювання вибірності по дзеркальному каналу переходять до вимірювання вибірності на проміжній частоті Sпр. Методика і принципи залишаються попередні. Розходження полягає в частотах настроювання приймача і генератора.

Двохсигнальна вибірність. Методика визначення вибірності методом двох сигналів для приймачів АМ, ЧМ в основному однакова. До входу приймача через еквівалент антени підключають два генератора, які імітують корисний сигнал та сигнал завади, які дозволяють виконати потрібну модуляцію. Вмикають генератор корисного сигналу і встановивши задані напруги, несучу частоту і модуляцію, настроюють ГСС по максимуму вихідної напруги. При цьому напруга сигналу завади на вхід не подається, хоча генератор підключений. Регулятором підсилення приймача встановлюють таку вихідну напругу, при якій спотворення не перевищують допустимі. Вимикають модуляцію корисного сигналу. Вмикають джерело сигналу завади і встановлюють частоту, яка відповідає частоті завади. Виконують необхідну модуляцію сигналу завади. Змінюючи напругу сигналу завади, встановлюють вихідну напругу, в задане число раз меншу, ніж при подачі корисного сигналу. Відношення напруги сигналу завади до напруги корисного сигналу на вході приймача, виражене в децибелах, є показником двохсигнальної вибірності.

3 Методи діагностики працездатності радіоприймача

Швидкі перевірки.

- Перевіряючи радіоприймач, який працює на батарейках прихилити вухо до гучномовця. Ввімкнути та вимкнути живлення, якщо звуковий каскад справний, гучномовець працює, ви почуєте клацання. Якщо його не чути, підключіть навушники та перевірити вмикання.

- Якщо приймач пройшов перевірку вмиканням, добавте гучність та послухайте, чи є на виході шум. При помірному шумі на виході підозра падає на вхідний каскад (наприклад гетеродин). Дуже низький рівень шумів на виході повинен звернути увагу на детекторний каскад ЗЧ.

- Найдемо детектор (це повинен бути діод), та з’єднати його вихід з міні підсилювачем з гучномовцем. Повинно бути чути нормальний рівень шуму. Якщо попередні каскади справні то можливо почути радіостанції.

- Якщо в попередньому випробувані не почули прийом радіопередач, до підключіть послідовно до виводу міні підсилювача діод (германієвий) та подайте на нього вхідний сигнал детектора з ППЧ. Якщо обертаючи ручку настройки буде чутні радіопередачі то несправний діод детектора.

- З іншої сторони, якщо станції не чути, то несправність в каскадах радіочастоти (ПЧ), проміжної частоти та АРП.

- Втрата прийому іноді може бути викликана виходом з ладу гетеродина. Прийом може бути відновлений, якщо подати в коло перетворювача, або на антенну котушку сигнал з генератора (f_ГСС=fг).

- Якщо розташувати поряд АМ – приймач, то при працюючому гетеродині на виході 2-го приймача почуємо гармонічні та інтермодуляційні спотворення які випромінює будь-який справний АМ - приймач (fс_ІІ = fс_І+fг_І = 600+465 = 1065кГц). Слабий прийом може бути викликаний поганим під’єднанням антени, каскадом з малим підсиленням або дефектним діодом.

- Звуковий пробник проміжної частоти можливо отримати з мініатюрного АМ – приймача. Замість штирьової або феритової антени до Ср підключають R=15кОм. До цього резистора підключається щуп приладу. Встановіть конденсатор гетеродина в Сmin, щоб усунути завади з сторони приймача, що перевіряється. Коли в приймачі, що перевіряється, дотикаємось до вузла, в якому є fпр = 465кГц з гучномовця бути чути звук.

- Працездатність може бути втрачена через несправні конденсатори Сф. Такі конденсатори можуть бути виявлені проведенням порівняльної характеристики між затискачами для підключення батарейок. Перевірка справного та несправного приймачів проводиться з допомогою ГЗЧ, цифрового вольтметра, резистора (рис.2). Батарейки виймаються з приймача і до клем приєднується ГЗЧ з f = 50Гц. Збільшують напругу ГЗЧ так щоб Uвольт = Еж. При перевірці справного приймача U~= 20мВ, при перевірці несправного приймача U~=100…500мВ (слід перевірити Сф).

Рисунок 2 – Діагностика справності конденсаторів фільтра радіоприймача

Пошук несправностей в АМ – ЧМ приймачах.

При перевірці комбінованих АМ – ЧМ приймачів з нормальним АМ – прийомом, але з дефектним ЧМ – прийомом можливо провести швидку перевірку для ЧМ – каскаду.

- У більшості АМ – ЧМ приймачів при прийомі ЧМ сигналу задіяне більше транзисторів, ніж при роботі в АМ – режимі, тому в ЧМ – режимі при мінімальній гучності струм споживання буде трохи більше (для АМ – 9мА, для ЧМ – 11,5мА (міліамперметр вмикається послідовно з елементами живлення).

- При перевірці справності гетеродина розташуйте ЧМ приймач, що несправний, поряд зі справним. В цьому випадку слід очікувати не “свист”, а тишу. Справний ЧМ приймач настроєний на частоту 10,7  МГц. Спостерігаємо на частоті 96,3 МГц (107 – 10,7МГц) зникання передачі при зміні частоти настройки несправного приймача від 88 до 98 МГц. Таке явище інформує про справність його гетеродина.

Перевірка струмом споживання.

Іноді дуже доцільна порівняльна перевірка струмом споживання. Один міліамперметр вмикається послідовно зі справним приймачем, інший з несправним. Розглянемо можливі варіанти перевірки.

- Справний приймач споживає струм 10мА при малій гучності та 25мА при великій гучності. Якщо несправний приймач при малій гучності споживає 10мА, а при великій 15мА, а звук слабкий, то несправність знаходиться в звуковому каскаді.

- При малій гучності у справного приймача струм споживання 11мА, при великій 30мА. У несправного приймача при малій гучності струм споживання 5мА, а при великій 14мА і на виході сигнал слабкий та (або) спотворений, то необхідно перевірити каскади радіочастоти, проміжної частоти.

- Комбінований справний АМ/ЧМ приймач в режимі АМ споживає струм 10мА, в режимі ЧМ – 11мА. Несправний приймач в режимі АМ – 10 мА, ЧМ – 20мА. Несправність пов’язана з одним з каскадів задіяних при роботі в ЧМ – режимі.

Перевірка ЧМ – перетворювача.

Якщо ЧМ перетворювач працює, то вхідні каскади працюють і несправність необхідно шукати в каскаді проміжної частоти. Як індикатор використовують КХ – АМ приймач, настроєний на частоту 10,7МГц. Кінець гнучкої штирьової антени (рис. 3) розташовують поблизу котушки перетворювача, або після першого ЧМ ПЧ трансформатора і при цьому з АМ приймача буде чутний сигнал станції, якщо ЧМ перетворювач справний.

Рисунок 3 – Використання антени АМ приймача як пробник наявності проміжної частоти в приймачі, що перевіряється

Якщо на виході ЧМ перетворювача є сигнал, то наступним питанням є наявність вихідного сигналу в каскаді ЧМ ПЧ. Для цього кінець штирьової антени КХ приймача (рис. 3) розташовують біля схеми детектора відношення. Якщо там є сигнал 10,7МГц, який поступає з каскаду ЧМ ПЧ, то ЧМ сигнал буде чутний більш гучніше ніж в попередньому випадку. Якщо на детектор відношень не поступає сигнал, то несправність знаходиться в каскаді ППЧ ЧМ приймача.

Якщо на вхід детектора відношень поступає сигнал, а на виході ЧМ приймача не має звуку, то причиною виходу з ладу є детектор відношень або ПНЧ.

Метод подачі сигналу.

Сигнал звукової частоти краще всього подати на регулятор гучності. Якщо необхідно подати сигнал на стержневу феритову антену з генератора то не слід підключати генератор напряму. Між антеною та генератором утворюється слабкий індуктивний зв’язок (рис. 4, а), який мінімально впливає на вхідний каскад. Індуктивний зв’язок забезпечується шляхом підключення до виходу генератора випромінюючої петлі яка складається з кількох витків дроту ø10см і розташовується в 30см від приймача.

Якщо потрібно подати сигнал на штирьову антену ЧМ приймача, то теж не бажано пряме підключення. Для цього краще утворити ємнісний зв’язок за допомогою випромінюючого дроту (рис. 4, б) (довжина 10 – 20см, розташовується на 30 – 60см від штирьової антени).

а) б)

Рисунок 4 – Способи подачі сигналу від генератора до приймача